Після поразки визвольних змагань у 1918-1920 рр, українські збройні сили припинили своє існування, але військовики - українці не відкинули ідею збройної боротьби за власну державу. Вояки армії Української Народної Республіки, інтерновані у Польщі, у складі відділів під назвою «Українська Повстанча Армія», вирушили у похід на територію радянської України, щоб підняти там повстання проти більшовицького режиму. 3)9 вояків та старшин - учасників походу було розстріляно більшовиками під с. Базар па Житомирщині.

Євген Филимонович Маланюк — український письменник, поет, культуролог-енциклопедист, публіцист, літературний критик.

Народився  20 січня 1897р. в Ново-Архангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальній школі в Єлисаветграді, а потім — у Петербурзькому політехнічному інституті. У1914 р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.

Чудові твори Григора Михайловича Тютюнника, освячені його талантом правди, доброти і любові, щодалі утверджуються як класичне надбання української літератури. Його проза сповнена багатством асоціацій, живих народних типів, психологічним, філософським змістом. З великою відповідальністю Григір Тютюнник ставився до слова, а джерелом його творчості була любов до людини. «Мало – бачити. Мало – розуміти. Треба любить», - так вважав письменник.

Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Дитинство і юність письменника припали на найважчі роки нашої недавньої історії. Скільки лихого довелося пережити Григору! У 1937 р., коли хлопчику було шість років, батька заарештували органи НКВС, із заслання він не повернувся. Рано залишившись без батька, деякий час виховувався у дядьковій родині на Луганщині.

Не знаю і сам я, за що так люблю

Безщасную тую Вкраїну мою?

За що так кохаю? І що у їй є?

Нещасний народ, його гірке   життє!

                                     П.Тичина

Павло Тичина – один з найвидатніших поетів ХХ ст.,у чиїй творчій біографії переплелися радісно-тривожні сподівання революційних перетворень і пафосне возвеличення буднів радянської доби, істинну ціну якої складено лише тепер, далеко по смерті поета.Справедливо оцінюючи П.Тичину як давно визнаного класика новітньої української літератури Л.Новиченко пише: «Навколо його імені і досі не вщухають суперечки. Дехто схильний навіть обвинувачувати П.Тичину мало не в оспівуванні «сталінізму», не бажаючи бачити ані виняткової складності історичних обставин, ані особистої духовної трагедії великого поета. Тим часом у цьому разі особливо потрібний неупереджений об′єктивний аналіз, який дозволив би проникнути в глибокі суперечності епохи і зумовлені ними «розколини» у світогляді творчості митця. А завдяки цьому – відокремити в його спадщині ваговиті й коштовні зерна од іншого».

Василь Микол́йович Шкляр — український  письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників .

Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка  визнаний  лауреатом  Шевченківської  премії 2011 року.

Народився 10 червня 1951 в селі Ганжалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. 

Володимир Винниченко народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. 

На цьому дні відзнака чорна,

Щоб нагадати нам щемливо

Про літ страшних жорстокі жорна

І людських доль нелюдське мливо…

Тетяна Чорновіл

 «Білою плямою» в історичній науці ще й досі залишається проблема реальної спрямованості та кількісних параметрів політичних репресій за  радянських часів. За матеріаламирозпорядчихдокументів, чекістськихдоповідних до інстанцій, оперативно-статистичноїзвітності, обвинувальнимивисновками, вжеблизькодвадцяти п'ятироківкрок за крокомрозкривається страшна правда про багатолітнійзлочинпротисвого народу підгасламиборотьби з  так званими «ворогами народу».

Пилип'юк Василь Васильович народився 10.01.1950 р.; с.Новоселиця Снятинського району Івано-Франківської області – визначний фотомайстер, президент видавничого підприємства «Світло й Тінь», знаний у світі Майстер світлини, визнаний світовою спільнотою творець художніх фотографій, значна частина яких вже ввійшла до кращих надбань культурологічної спадщини. Його творчість і суспільно корисна діяльність стали вагомим внеском у розвиток та відродження української культури. Василь Пилип'юк пройшов шлях від фотокореспондента районної газети до відомого українського фотохудожника. 1973 року закінчив факультет журналістики Львівського Національного університету імені Івана Франка. 

Максим Рильський народився 19 березня 1895 р. в сім’ї українського культурного діяча, економіста й етнографа  Тадея Рильського та простої української селянки Меланії Чуприни. Батько походив із заможного польського поміщицького роду, який мав у своїх витоках українську шляхетську родину (один із пращурів Т. Рильського був київським міським писарем за часів  Б. Хмельницького). Духовна атмосфера в родині батьків, в середовищі його друзів (гімназистом юний Максим жив  у Лисенка, потім у Русова) справила глибокий вплив на світоглядне формування майбутнього поета. Його дитячі роки минули в с. Романівка на Житомирщині – в дружбі з селянськими дітьми і палкому, як він сам писав, замилуванні природою.

Галич – це величне місто , історія якого знала злети і падіння, перемоги і поразки. Ареал Галича сягає далеко поза його географічні межі, від назви цього місця походить ймення цілого регіону – Галичини. «Золотий» період історії Галича  - XII-XIII ст. , коли місто було столицею Галицько-Волинського князівства,  коли тут правили Володимир Володаревич , Ярослав Осмомисл, Роман Мстиславич, Данило Романович. Тут плекався і полум’янів український дух, загартовувся у жорстоких битвах за галицьку землю, кувався волею мужніх і мудрих галицьких князів, овіювався у славах у переможних звитягах галицьких полків,  омивався слізьми і скріплювався молитвами тисяч галичан після кривавих побоїщ і під чужинецьким пануванням, оновлювався у словах галицьких літописів, євангелій, книг і пісень, зростав у яскравих висловах галицьких майстрів – соборах, церквах та інших митецьких шедеврах.