Гість [Вхід] [Реєстрація]
  Українська Українська
Головна Галицька ЦБС Послуги Бібліотека Галич Віртуальні виставки Заходи Фотогалерея Клуби
Головна Новини
Новини
Будьмо знайомі
Контакти
Зворотній зв'язок
Ми співпрацюємо
Бібліотечні видання
Конкурси та акції
Проекти
Назад Назад

«Він жив для добра і любові»

10 вересня виповнилось 120 років від дня народження видатного українського письменника , кіносценариста, кінорежисера, художника, мислителя, громадського діяча Олександра Петровича Довженка.

З нагоди цієї дати 10 вересня у читальній залі Галицької ЦБ відбувся літературний вечір-портрет «Він жив для добра і любові» за участю директора Галицької ЦБ  Л. Сєдової та працівників центральної бібліотеки.

Йому судилася  доля незвичайна. Син неписьменного селянина, який ралом орав убогу ниву, він піднявся до вершин світового мистецтва. Творча спадщина О. Довженка  - багатогранна. Він – всесвітньовідомий кінорежисер-новатор, чиї твори шукання вказали світовому кіномистецтву нові шляхи естетичного освоєння дійсності. Він – сценарист, який створив новий літературний жанр – кіноповість. Він – письменник, оригінальний, самобутній, майстер слова пристрасного, полум'яного, насиченого народною мудрістю. А ще художник, і це займає неабияке місце в його життєвій біографії і творчій діяльності. І вчитель, вихователь: в юності – шкільний, в зрілому віці – нового поповнення кінодіячів. А ще державний і громадський діяч – неспокійний і небайдужий.

Усі ці обдарування багатої натури митця на диво органічно взаємодоповнювалися і взаємозбагачувались, сприяючи плідним пошукам духовного вираження його могутньої творчої індивідуальності.

Особистість Олександра Довженка – яскрава , самобутня, неповторна – приваблювала всіх , кому довелося зустрічатися з ним на життєвих дорогах.

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, у мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його проходило серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно. У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту.

3 17 років він — студент Глухівського учительського інституту, закінчивши який у 1914 році отримує направлення до Житомира. Вчителювання його тривало до літа 1917 року й включало в себе викладання природознавства й гімнастики, географії й фізики, історії й малювання. Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут він вчителює і вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.

У буремне лихоліття 1918—1920 років Довженко на службі у Червоній Армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіювати малярство.

У 1923 році О. Довженко повертається в Україну. Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він влаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя О.Довженка круто змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм «Ягідка кохання», що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зі стрічки «Сумка дипкур'єра», в якій, окрім всього, ще знявся і в ролі кочегара. Мрією О. Довженка було національне кіно, наближення його естетики до народного мистецтва.

У 1928 році він за сто днів знімає фільм «Звенигора» — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. «Картину я не зробив, а проспівав, як птах», — казав митець. Наступною роботою О.Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через рік, у 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики — «Земля». Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове — уже знімався на Київській кінофабриці, яку тільки розпочали будувати. У цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад.

На початку 1933 року Довженко залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом із дружиною Ю. Солнцевою та письменником О. Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм «Аероград». Напередодні війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.

З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах «КраснаяАрмия», «Краснаязвезда», «Известия». Пише серію оповідань. У травні 1945 року з'являється ще одна стрічка — «Перемога на Правобережній Україні». Після війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 році — стрічку «Мічурін».

На початку п'ятдесятих років великий режисер переважно займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна», «Україна в огні».

Сповнений творчих планів, О. Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік... Уже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка, його дружина Ю. Солнцевадозняла фільми «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна».

У 1959 році за сценарій фільму «Поема про море» О. П. Довженкові посмертно було присуджено Ленінську премію.

Олександр Довженко зайняв почесне місце генія українського народу , людини, яка любила у всьому красу і гармонію . Тому насолоджуймося яскравою і неповторною творчістю митця і не забуваймо Довженкове: « Життя прекрасне, інакше люди давно би вже зневірилися в ньому».

 

Головний бібліограф Галицької ЦБ   О. Мединська

 
 
Головна | Галицька ЦБС | Послуги | Бібліотека | Галич | Віртуальні виставки | Заходи | Фотогалерея | Клуби
© 2011 Галицька Центральна Районна Бібліотека
Розробка сайту ТРК РАІ